Приложение 4 к материалу "В 1993 году Кучма участвовал в похищении DM 12 млн."
Пояснювальна записка до проекту Постанови Верховної Ради України "Про ініціювання питання про усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту"
Нами, членами колишніх
депутатських слідчих комісій Верховної
Ради України з розслідування справи "Бласко"
та з розслідування обставин відкриття за
кордоном валютних рахунків, використання
та приховування на них валютної виручки
посадовими особами - громадянами України,
встановлено таке.
У квітні 1993 року за письмовим клопотанням
народного депутата України, тодішнього
голови Донецького міськвиконкому Ю.Звягільського
та за письмовою вказівкою (№ 6631/5 від 8 квітня
1993 р.) тодішнього Прем'єр-міністра України,
нині Президента України Л.Кучми німецькій фірмі
"Варекс" було перераховано 12 млн. марок
ФРН із Державного валютного фонду України.
Платіжне доручення №39 про перерахування
цих коштів було підписане 8 квітня 1993 року
від імені уряду міністром Кабінету Міністрів
України (який очолював Л.Кучма) А.Лобовим,
який на час його підписання вже був звільнений
(2 квітня 1993р.) із займаної посади. Тому підпис
А.Лобова не мав юридичної сили.
Зав.сектором відділу зовнішньоекономічних
зв'язків Кабінету Міністрів України Г.Батюта,
який також підписав це платіжне доручення (знаючи,
що це незаконна фінансова операція, а А.Лобов
уже не міністр КМ і не мав права підписувати
це доручення), зробив рукописний запис на
зворотній його стороні: "Доручення підготовлено
і підписано за прямою вказівкою А.К.Лобова
на основі вказівки Л.Д.Кучми. Доповідалось В.Д.Несміху"
і поставив дату: "09.04.93" (В.Д.Несміх на
той час був заступником міністра Кабінету
Міністрів А.Лобова).
13 і 14 квітня 1993 року експортно-імпортний
банк України на підставі зазначеного платіжного
доручення перерахував німецькій фірмі "Варекс"
на її рахунок №385104 в "Дрезденбанку" (Франкфурт-на-Майні,
ФРН) 10 млн. 939 тис. 938 і 1 млн. 60 тис. 62 марки ФРН.
16 і 22 жовтня 1997 року голова парламентської
комісії з питань боротьби з корупцією і
організованою злочинністю Г.Омельченко
направив матеріали про перерахування 12 млн.
німецьких марок фірмі "Варекс" з
депутатськими зверненнями в.о.
Генерального прокурора України О.Литваку з
пропозицією провести об'єктивне розслідування
обставин зазначеної фінансової операції і
дати правову оцінку діям Л.Кучми, Ю.Звягільського,
А.Лобова та інших посадових осіб, які
причетні до перерахування валютних коштів
за кордон.
24 січня 2000 року члени депутатської слідчої
комісії (Г.Омельченко, А.Єрмак, В.Шишкін, М.Чивюк)
направили Генеральному прокурору України М.Потебеньку
депутатське звернення з додатковими матеріалами
про вилучення з Державного валютного фонду
України 12 млн. німецьких марок з пропозицією
дати правову оцінку діям зазначених
посадових осіб (Л.Кучмі, Ю.Звягільському, А.Лобову)
і вжити заходи з відшкодування нанесених
державі збитків.
Але до цього часу Генеральна прокуратура
України, не спростовуючи у своїх відповідях,
зазначені обставини перерахування
валютних коштів німецькій фірмі "Варекс",
не дала правової оцінки діям Л.Кучми, Ю.Звягільського,
А.Лобова, які вилучили (а на думку членів слідчої
комісії - викрали) з Державного валютного
фонду України 12 млн. марок ФРН.
Нами, а також правоохоронними органами ФРН
та Генеральною прокуратурою України
встановлено, що фірма "Варекс" після
отримання 12 млн. марок перерахувала ці
кошти на закордонні валютні рахунки
громадян України.
Наприклад, за вказівкою А.Лобова (до речі,
записаного ним на поштовому бланку готелю
"Bayerischer Hof Munchen") фірма "Варекс"
зробила наступні перерахування на
закордонні валютні рахунки його дружини О.Лобової:
15 квітня 1993 року у Паризький банк (Франція)
на рахунок № (відомий...) - 100 тис. дол. США (конвертовані
у 541 тис. 250 французьких франків = 160 тис. 480
марок ФРН) і у Женевський банк - 1млн. марок
ФРН;
19 квітня 1993 року у Женевський банк (Швейцарія)
на рахунок № (...) - 1млн. 400 тис. дол. США (= 2 млн.
310 тис. марок ФРН);
22 квітня 1993 року в ощадну касу Мюнхена (ФРН)
на рахунок №(...) - 600тис. дол. США (= 990 тис.
марок ФРН) та 2 млн. 585 тис. марок ФРН;
6 травня 1993 року на цей же рахунок - 300 тис.
марок ФРН.
За отриманою нами, згідно з ст.13 Закону "Про
статус народного депутата України", інформацією
(достовірність якої може бути об'єктивно
перевірена лише спеціальною тимчасовою слідчою
комісією Верховної Ради України) із
перерахованої іноземної валюти на рахунки
дружини А.Лобова (О.Лобової) 3млн. марок ФРН
були перераховані на закордонні валютні
рахунки Л.Кучми (або на рахунки, ним
контрольовані) чи на рахунки членів його
сім'ї.
30 грудня 1993 року (через три місяці після
призначення 22 вересня 1993 року Президентом
України Л.Кравчуком Ю.Звягільського в.о.Прем'єр-міністра
України) німецька фірма "Варекс" (на
рахунок якої за клопотанням Ю.Звягільського
і на "основі вказівки Л.Кучми" було
перераховано 12 млн. марок ФРН з Державного
валютного фонду України) перерахувала 600
тис. марок у Швейцарський банк "Volksbank" (м.Сант-Моріс)
на особистий кодовий рахунок "457-Марія"
О.Кравчука - сина Президента України Л.Кравчука
(обставини перерахування цих коштів нами
встановлені, матеріали направлені
Генеральному прокурору України М.Потебеньку
для дачі правової оцінки діям колишнього
Президента України, народного депутата Л.Кравчука).
Кому ще з посадових осіб - громадян України,
у які банки (назва банків і країни), на які
саме рахунки (номера), які суми і в якій
валюті зроблені перерахування решти з 12 млн.
марок ФРН нами, Генеральною прокуратурою
України та правоохоронними органами ФРН
встановлено. Генеральній прокуратурі України,
на її клопотання про надання правової
допомоги, правоохоронні органи ФРН надали
відповідні матеріали.
Коли правоохоронні органи ФРН, за
клопотанням Генеральної прокуратури України
про надання правової допомоги, почали розслідування
фінансово-комерційної діяльності німецької
фірми "Варекс", її головного
бухгалтера Беату Шмальц, залучену до
перерахування валютних коштів на закордонні
рахунки посадових осіб України (підписувала
банківські документи), у листопаді 1996 року
було вбито, коли вона знаходилась за межами
Німеччини. Злочин не розкритий.
На нашу думку, а також на думку членів слідчої
комісії, 12 млн. марок ФРН були викрадені з
Державного валютного фонду України за
участю Ю.Звягільського, Л.Кучми і А.Лобова
шляхом перерахування цих коштів за кордон
німецькій фірмі "Варекс", а потім
привласнені посадовими особами -
громадянами України, які здійснили цю фінансову
аферу.
Таким чином викладене, на нашу думку, дає підстави
зробити висновок, що в діях колишнього Прем'єр-міністра
України, нині Президента України Л.Кучми (як
і в діях А.Лобова і Ю.Звягільського)
вбачаються ознаки злочину, передбаченого
ст.86-1 КК України - розкрадання державних
коштів в особливо великих розмірах.
Упродовж 1994-1996 рр. та на початку 1997 року ми
неодноразово, як письмово (депутатськими
зверненнями) так і усно, інформували
Президента України Л.Кучму, з врученням
йому особисто матеріалів та ксерокопій фінансово-банківських
документів, про незаконні фінансово-комерційні
операції П.Лазаренка, М.Агафонова та інших їх
компаньйонів по спільному закордонному бізнесу
(незаконні відкриття валютних рахунків та
комерційних фірм на підставних осіб,
перерахування за кордон великих сум валюти
і приховування її на контрольованих ними та
їх особистих рахунках). Ми просили
Президента України Л.Кучму зобов'язати
Службу безпеки та Генеральну прокуратуру
провести об'єктивну перевірку (розслідування)
цих матеріалів і дати правову оцінку діям П.Лазаренка,
М.Агафонова та інших осіб - громадян України,
які перераховували великі суми валюти на
закордонні рахунки П.Лазаренка.
Так, наприкінці грудня 1994 року голова
парламентської Комісії з питань боротьби з
корупцією і організованою злочинністю,
член депутатської слідчої комісії у справі
"Бласко" Г.Омельченко вручив особисто
Президенту України Л.Кучмі матеріали (ксерокопії
фінансово-банківських документів) з
депутатським зверненням. У ньому була,
зокрема, інформація про те, що П.Лазаренко
зареєстрував у квітні 1993 році у Швейцарії (м.Цюріх)
акціонерне товариство "LIP HANDEL AG" ("ЛІП
ГАНДЕЛЬ АГ") на підставну особу -
громадянина Швейцарії Вернера Метца, а
також відкрив за участю Вернера Метца у
Швейцарському банку " UBS" контрольовані
П.Лазаренком кілька валютних рахунків. На
один із цих рахунків (№502.607.03 L) П.Лазаренко
вніс готівкою, як акціонерний внесок фірми
"ЛІП", понад 105 тис. швейцарських
франків. Назва фірми "ЛІП" могла
складатися з перших літер прізвища, ім"я
та по-батькові її власника. Якщо ці літери
читати справа наліво: "LIP" ("ЛІП"),
то їх можна розшифрувати так: "Лазаренко
Іванович Павло". 9 червня 1993 року директор
радгоспу "Науковий" (Дніпропетровська
область) М.Агафонов перерахував на рахунок
№ 502.607.60 L (згідно з банківською платіжкою) 1
млн. 205 тис. дол. США.У серпні 1993 року в одному
із банків м.Лееуварден (Нідерланди) М.Агафонов
відкрив валютний рахунок, на який
перераховував валютні кошти, отримані
радгоспом "Науковий" в результаті
закордонної фінансово-комерційної діяльності.
У зверненні Г.Омельченко просив Президента
України Л.Кучму доручити Службі безпеки
провести перевірку інформації та
матеріалів і дати правову оцінку діям П.Лазаренка
і М.Агафонова, а про результати перевірки
повідомити парламентську комісію. Відповідь
ні від Президента Л.Кучми, ні від Адміністрації
Президента, ні від Служби безпеки до
Комісії не надходила.
У квітні 1995 року (після повернення з
службового відрядження із США) ми вручили
Президенту України Л.Кучмі додаткові
матеріали (копії фінансово-банківських
документів) та депутатське звернення Г.Омельченка,
у якому зазначалося, що П.Лазаренко і П.Кириченко
(мешканець м. Дніпропетровська, засновник
комерційних структур "Агропостачзбут",
"Bainfild Compani Ltd." та інш.) мають валютні
рахунки і в банках США (зокрема, називався
банк "АВS Traiding Bank of America in San Francisco", з
якого П.Кириченко у липні та грудні 1994 року
перерахував відповідно понад 1,5 млн. і майже
2 млн. дол. США на один із кодових рахунків П.Лазаренка
у Швейцарському "Banque SCS Alliance in Geneva").
Також повідомлялось, що на рахунок П.Лазаренка
(№502.607.60 L) у Швейцарському банку "UBS" 5
листопада та 1 грудня 1993 року за дорученням
мешканця м.Дніпропетровська Олексія Дітятковського
(засновник комерційних підприємств: "Дніпронафта",
"Енергія" та інш.) було перераховано (згідно
з банківськими платіжками) з австрійського
"Bank fuer Arbeit und Wirtschaft AG" (м.Відень) відповідно
800 тис. та 300 тис. дол. США. 29 липня 1993 року
компанія "Jurimex Kommerz Transit GMBH" (м.Відень)
перерахувала (згідно з банківською платіжкою)
на цей рахунок 430 тис. дол. США. Крім того, у
січні 1993 року П.Лазаренко відкрив у Варшаві
(Польща) на своє ім'я валютний рахунок у "American
Bank in Poland". У заяві на відкриття рахунку П.Лазаренко
вказав, що він працює керівником Агропрому (чи
Агротехсервісу) Дніпропетровська. На той
час П.Лазаренко був народним депутатом України,
головою Дніпропетровської обласної ради
народних депутатів. У депутатському
зверненні Г.Омельченка також повідомлялося,
що за отриманою інформацією, М.Агафонов у січні
1995 року зареєстрував у м. Лееуварден (Нідерланди)
дві комерційні структури, одна із них "AGAFONOV
HOLDING B. V.", та відкрив у банку "ABN-AMRO" (м.Лееуварден)
їх валютні рахунки. У січні і березні 1994
року М.Агафонов перерахував із валютних
рахунків цих фірм майже 7 млн. дол. США на
один із кодових рахунків у Швейцарському
банку "Credit Lyonnais (Suisse) S.A." (м.Цюріх), який
за отриманою інформацією, належав П.Лазаренку.
Ми черговий раз просили Президента України
Л.Кучму (і це було у зверненні Г.Омельченка)
доручити Службі безпеки та Генеральній
прокуратурі України провести об'єктивну
перевірку (розслідування) цієї інформації
та документів і дати правову оцінку діям П.Лазаренка,
М.Агафонова, П.Кириченка та інших осіб -
громадян України, які перераховували
великі суми валюти на закордонні рахунки П.Лазаренка.
Також нагадали, що не отримали відповіді на
попереднє депутатське звернення (грудень
1994 р.) щодо перевірки (розслідування)
закордонної фінансово-комерційної діяльності
П.Лазаренка та М.Агафонова. Відповіді на ці
депутатські звернення ні від Президента, ні
від Адміністрації Президента, ні від керівників
Генеральної прокуратури і Служби безпеки
України нам не надійшли.
Будучи нами проінформованим про незаконну
діяльність П.Лазаренка, М.Агафонова та інших
осіб (яка Швейцарським судом,
правоохоронними органами США та
Генеральною прокуратурою України визнана
злочинною), Президент України Л.Кучма, на
нашу думку, не вжив передбачених законом
заходів (в рамках президентських
повноважень) для припинення протиправної діяльності
П.Лазаренка, М.Агафонова та інших осіб, що
завдало істотної шкоди національним інтересам
України. Більше того, знаючи про незаконне
відкриття П.Лазаренком та М.Агафоновим за
кордоном комерційних структур, валютних
рахунків та приховування на них мільйонів
доларів США, Президент України Л.Кучма
призначав П.Лазаренка на відповідальні
посади, а також нагородив його і М.Агафонова
президентськими відзнаками.
У грудні 1994 року Президент України Л.Кучма
призначає П.Лазаренка членом комісії з
державних нагород України при Президентові
України; у липні 1995 року - головою Дніпропетровської
обласної держадміністрації; у вересні 1995
року - Першим віце-прем'єр-міністром України;
у травні 1996 року - Прем'єр-міністром України.
28 грудня 1995 року Президент України Л.Кучма
своїм Указом № 1193/95 нагородив Першого віце-прем'єр-міністра
України П.Лазаренка відзнакою Президента
України "Орденом князя Ярослава Мудрого"
V ступеня "За видатні заслуги перед українською
державою в галузі державного будівництва,
значний особистий внесок у соціально-економічний
і культурний розвиток Дніпропетровського
реґіону".
У тому ж році (1995 р.) Президент України Л.Кучма
нагородив директора радгоспу "Науковий"
М.Агафонова (двічі засудженого за
розкрадання колективного майна) відзнакою
Президента України - орденом "За заслуги"
ІІІ ступеня. Генеральний прокурор України М.Потебенько
у поданні "Про дачу згоди на притягнення
до кримінальної відповідальності та арешт
народного депутата України Агафонова М.І."
звинуватив останнього у викраданні за
період з 1992-1997 рр. державних коштів в
особливо великих розмірах - майже 24 млн. дол.
США (ст.86-1 КК України), незаконному відкритті
за кордоном валютних рахунків та
приховування на них валютної виручки (ст.80-1
КК) та службовому підлозі (ст.172 КК).
Під час розгляду питання про призначення П.Лазаренка
Прем'єр-міністром України ми на особистому
прийомі у Президента України Л.Кучми
категорично заперечували проти цього
призначення, мотивуючи своє рішення тим, що
П.Лазаренко має за кордоном незаконно відкриті
валютні рахунки та зареєстровані комерційні
структури, на яких приховує мільйони
американських доларів, викрадених з України.
Це підтверджувалося отриманою нами інформацією
та ксерокопіями фінансово-банківських
документів, які уже в котре були вручені
особисто Л.Кучмі в його службовому кабінеті.
Окрім того, Служба безпеки і Генеральна
прокуратура України офіційно не
спростували інформацію про незаконну
закордонну фінансово-комерційну діяльність
П.Лазаренка, яка була викладена в
депутатських зверненнях Г.Омельченка (грудень
1994 р., квітень 1995 р.) і вручених особисто
Президенту України Л.Кучмі. На наші
заперечення щодо призначення П.Лазаренка
Прем'єр-міністром, Л.Кучма заявив (цитуємо
майже дослівно): "...Павло навчився "набивати"
власні кишені, тепер буде наповнювати
бюджет...".
У своїй книзі (уривки якої друкувала газета
"Факты", 22 жовтня 1999 р.) Л.Кучма пише (цитуємо
окремі фраґменти мовою оригіналу): "...после
отставки Марчука я назначил премьером
Лазаренка. Я и сейчас уверен, что из
Лазаренко при определенных условиях мог
получиться хороший премьер ... Лазаренко-премьер
работал быстро и четко, ориентировался в
возникающих впервые ситуациях. Опыт, чутье,
смелость (даже наглость) - все было. Мешало
одно: Лазаренко - не только хороший
администратор и хозяйственник, он еще и
умелый накопитель личных капиталов...
Признаюсь честно: через некоторое время
после назначения Лазаренко информация о
"подвигах" премьера начала до меня
доходить...И огромной моей ошибкой было то,
что поначалу я реагировал на это с
недоверием...Лазаренко время от времени
норовил падать передо мной на колени и орал:
"Батько! Все для Украины сделаю! Жизни не
пожалею!" ...Вскоре пошла уже более
конкретная информация о том, что Лазаренко
фактически сформировал монополию на газ,
близок к этому и на рынке хлеба и спирта,
активно захватывает недвижимость, заводы,
контроль над банками...Однажды возмущенный
Виктор Степанович Черномырдин в
присутствии Лазаренко сказал мне: "Леонид
Данилович, я с этим человеком больше
работать не буду!" - и на конкретных
примерах из опыта личного общения
проиллюстрировал моральные качества
Лазаренко".
Нагадаємо, що ця розмова Л.Кучми з В.Чорномирдіним
відбулася або 1996 року, або на початку 1997
року, коли останній був Прем'єр-міністром
Російської Федерації. Але не зважаючи навіть
на заяви В.Чорномирдіна про "моральні
якості Лазаренка", Президент України Л.Кучма
не звільнив П.Лазаренка з посади Прем'єр-міністра
України з відповідними формулюваннями в
указі.
У жовтні - листопаді 1996 року ми інформували
особисто Президента України Л.Кучму та
голову Служби безпеки України В.Радченка
про наявність у П.Лазаренка панамського
паспорта, який давав право безвізового в'їзду
майже в сорок країн світу і
використовувався ним для нелегальних поїздок
за кордон у фінансово-комерційних справах (відкриття
валютних рахунків, перерахування коштів,
зняття великих сум валюти готівкою, реєстрації
комерційних структур і т.інш.).
В грудні 1996 року та січні 1997 року ми
направили Президенту України Л.Кучмі
депутатські звернення та запити, у яких
вимагали звільнити П.Лазаренка з посади
Прем'єр-міністра України за зловживання ним
службовим становищем, порушення Конституції
та Законів України і доручити Генеральній
прокуратурі дати правову оцінку діям П.Лазаренка.
Президент Л.Кучма проігнорував ці
депутатські звернення і запити.
Залишаючись на посаді Прем'єр-міністра, П.Лазаренко
ще упродовж півроку продовжував, під "патронатом"
Президента України Л.Кучми, займатися
злочинною діяльністю, вивозячи з України
сотні мільйонів американських доларів та
ховаючи їх на закордонних валютних
рахунках.
Лише 2 липня 1997 року П.Лазаренко був
усунутий Президентом України Л.Кучмою з
посади Прем'єр-міністра згідно з поданою
заявою про відставку. Згодом, 5 грудня 1997
року, Президент Л. Кучма, визнаючи свою
помилку, заявив, що він жалкує з приводу
того, що звільнив П.Лазаренка з посади глави
Уряду не за злісні зловживання владою, а на
прохання самого Прем'єра у зв'язку з
хворобою (газета "День", 9 грудня 1997 р.).
Кримінальна справа проти П.Лазаренка була
порушена Генеральним прокурором України за
розкрадання державного майна в особливо
великих розмірах, незаконне відкриття та
використання за межами України валютних
рахунків, приховування на них валютної
виручки, зловживання посадовим становищем (ст.
ст. 86-1, 80-1, 165 ч.2 КК України) лише 14 вересня 1998
року.
Швейцарські слідчі органи встановили, що П.Лазаренко
за період з 1993 - 1997 рр. викрав з України і "відмив"
через іноземні банки 880 млн. дол. США. У кінці
червня 2000 року Женевський суд визнав П.Лазаренка
винним у "відмиванні" грошей, корупції
та розкраданні громадського майна і
засудив його до 18 місяців позбавлення волі (умовно)
з конфіскацією залишків валюти, яка була
арештована у швейцарських банках, і штрафом
у розмірі 6,5 млн. дол. США.
1 червня 2000 року Міністерство юстиції США у
своєму прес-релізі повідомило, що управління
прокурора США у Північному окрузі Каліфорнії
(м.Сан-Франциско) висунуло проти П.Лазаренка
офіційне звинувачення "у змові з метою відмивання
грошей за сімома пунктами відмивання
грошей" та "у незаконному переміщенні
краденого майна (коштів) за двадцятьма
трьома пунктами". В обвинувальному акті
зазначається, що, перебуваючи на державних
посадах, П.Лазаренко вимагав та отримував
гроші від фізичних та юридичних осіб в обмін
на можливість займатися підприємницькою діяльністю
в Україні і приховав від народу та уряду
України факти отримання цих грошей. П.Лазаренко
відкрив банківські рахунки в банках США,
Швейцарії, Польщі, Антигуа та інших країнах,
на які перераховував кошти, отримані шляхом
корупції та шахрайства, а також
використовував ці рахунки, щоб приховати місце
і джерело отримання цих коштів та їх
власника. Згідно з обвинувальним висновком
з 1994 по 1999 рік П.Лазаренко перерахував
незаконно отримані 114 млн. дол. США на банківські
та брокерські рахунки у банках США, а також
"відмив" близько 20 млн. дол. США через інші
банківські рахунки. Слідчі органи США
арештували валютні кошти П.Лазаренка на
рахунках у банках США.
Генеральний прокурор М.Потебенько у поданні
до Верховної Ради України "Про дачу згоди
на притягнення до кримінальної відповідальності
та арешт народного депутата України
Лазаренка П.І." звинуватив його у скоєні
злочинів, передбачених ст.86-1 КК України (розкрадання
державного майна в особливо великих розмірах
- 2 млн. 378 тис. 302 дол. США, 4 млн. 419 тис. 194
швейцарських франків), ст.80-1 КК (незаконне
відкриття або використання за кордоном
валютних рахунків та приховування валютної
виручки), ч.2 ст.165 КК (зловживання владою або
посадовим становищем). Як видно із подання,
приводом і підставою для порушення справи,
були ті матеріали (!), які нами неодноразово
направлялися Президенту Л.Кучмі упродовж
1994 - 1997рр. Діяння П.Лазаренка, М.Агафонова, П.Кириченка
та інших, які були викладені у депутатських
зверненнях Г.Омельченка на адресу
Президента України Л.Кучми ще більше п'яти
років тому, на сьогодні правоохоронними
органами Швейцарії, США і нарешті
Генеральною прокуратурою України, - визнані
злочинними.
1 вересня 2000 року заступник Генерального
прокурора України М.Обиход повідомив на
прес-конференції, що "...в результаті діяльності
корпорації "ЄЕСУ" за період 1996-1997 рр. за
кордон незаконно було вивезено більше 1
млрд. 100 млн. дол. США, із яких близько 100 млн.
були перераховані на особисті рахунки П.Лазаренка.
Слідством доказано, що, будучи Прем'єр-міністром
України, П.Лазаренко лобіював інтереси
корпорації "ЄЕСУ", що призвело до
монопольного панування "ЄЕСУ" на українському
енергоринку..."
Під час президентської виборчої компанії Л.Кучма
в одному із своїх інтерв'ю кореспонденту
газети "Комсомольская правда" заявив:
"...мы знали, что "Единые энергетические
системы Украины" принадлежат П.Лазаренко,
о его банках тоже информацию имели...".
В інтерв'ю американській газеті "Новое
русское слово" (25 жовтня 1997 року) П.Лазаренко
заявив (цитуємо мовою оригіналу): "За мной
стояла структура, равных которой на Украине
нет, - единые энергетические системы".
Виникає запитання: де ж раніше був
Президент України Л.Кучма із підлеглими
йому правоохоронними органами, чому ще п'ять
років тому, знаючи про протиправну діяльність
П.Лазаренка, "його" компанії "ЄЕСУ",
інших партнерів по злочинному бізнесу, не
вживав відповідних заходів для припинення
їх злочинної діяльності та притягнення до
відповідальності, а нагороджував і
призначав на відповідальні посади цих осіб
?!
Відповідь на це запитання, на нашу думку,
дали адвокати П.Лазаренка, які 5 червня 2000
року у розповсюдженому для засобів масової
інформації прес-релізі заявили: "...у нас є
переконливі докази і документи, а також
копії банківських платіжок, які вказують на
те, що участь у відмиванні грошей, яке інкримінується
П.Лазаренку, розповсюджується також і на
Президента України Л.Кучму. П.Лазаренко і Л.Кучма
були близькими друзями, політичними і діловими
партнерами до того часу, поки П.Лазаренко не
прийняв рішення боротися за пост
Президента України. У зв'язку з цим проти П.Лазаренка
почалося кримінальне переслідування. Діюча
Вашингтонська адміністрація завжди підтримувала
Кучму, якому було відомо про успішну комерційну
діяльність П.Лазаренка...З 1995 по 1998 рік
Президент України Л.Кучма регулярно
отримував відрахування від комерційних підприємств,
контрольованих П.Лазаренком". Адвокати П.Лазаренка
стверджують, що "...документи, які вони
мають на руках, однозначно вказують на те,
що Л.Кучма фактично підтримував комерційну
діяльність П.Лазаренка, брав у ній участь, а
за свої призначення Лазаренко
перераховував великі суми валюти не тільки
на особисті валютні рахунки Кучми, але й на
валютні рахунки, які ним контролювалися".
За нашими даними, П.Лазаренко і його бізнесові
партнери за період з 1993 - 1997 рр. створили міжнародну
фінансово-комерційну імперію на території
майже 40 країн світу із схемою "відмивання"
грошей у більше, ніж 80 банках. За оцінками
експертів, П.Лазаренко і його компаньйони
по злочинному бізнесу викрали з України і
приховали на закордонних рахунках від 2 до 10
млрд. дол. США. На думку фахівців, викрасти
таку суму грошей у держави без відома та
сприяння Глави держави - неможливо!!!
Викладене, на нашу думку, дає підстави
зробити висновок, що в діях Президента України
Л.Кучми вбачаються ознаки, зокрема, таких
злочинів:
* співучасть (у формі посібництва) з П.Лазаренком
у розкраданні державних коштів в особливо
великих розмірах (ст.19, ст.86-1 КК України) та
приховування ("відмивання") їх за
кордоном;
* незаконне відкриття за кордоном валютних
рахунків та приховування на них валютних
коштів (ст.80-1 КК);
* неодноразове отримання хабарів в особливо
великих розмірах посадовою особою, яка
займає особливо відповідальне становище (ч.3
ст.168 КК) - за призначення П.Лазаренка на
вищезазначені посади в органах державної
влади;
* халатність тобто невиконання або
неналежне виконання посадовою особою своїх
службових обов'язків через недбале чи
несумлінне ставлення до них, що завдало
тяжких наслідків державним інтересам (ч.2 ст.167
КК).
Згідно з ст.111 Конституції України: "Президент
України може бути усунений з поста
Верховною Радою України в порядку імпічменту
у разі вчинення ним державної зради або іншого
злочину.
Питання про усунення Президента України з
поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю
від конституційного складу Верховної Ради
України.
Для проведення розслідування Верховна Рада
України створює спеціальну тимчасову слідчу
комісію, до складу якої включаються спеціальний
прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої
комісії розглядаються на засіданні
Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України
не менш як двома третинами від її конституційного
складу приймає рішення про звинувачення
Президента України.
Рішення про усунення Президента України з
поста в порядку імпічменту приймається
Верховною Радою України не менш як трьома
четвертими від її конституційного складу після
перевірки справи Конституційним Судом України
і отримання його висновку щодо додержання
конституційної процедури розслідування і
розгляду справи про імпічмент та отримання
висновку Верховного Суду України проте, що
діяння, в яких звинувачується Президент
України містять ознаки державної зради або
іншого злочину."
Зазначені вище обставини діянь Президента
України Л.Кучми (які на нашу думку мають
ознаки злочинів) та оприлюднення їх у вітчизняних
і зарубіжних засобах масової інформації об'єктивно
змушують Верховну Раду України розпочати
процедуру усунення Президента України Л.Кучми
з поста в порядку імпічменту з метою
встановлення об'єктивної істини та
отримання висновку Верховного Суду України
про те, чи містять зазначені діяння
Президента України Л.Кучми (а можливо й інші,
які будуть встановлені спеціальною
тимчасовою слідчою комісією) ознаки
злочину.
В разі, коли Верховна Рада України не почне
процедури імпічменту, не проведе об'єктивного
розслідування всіх обставин зазначених діянь
Л.Кучми, щоб отримати висновок Верховного
Суду України, це може бути розцінене як
спроба парламентської більшості стати на
захист Президента України Л.Кучми, в діяннях
якого, на нашу думку, вбачаються ознаки
злочинів. У цьому випадку Л.Кучма також буде
позбавлений конституційного права на
судовий захист і права бути виправданим
судом, щоб бути юридично чистим перед
громадянами України та світовою громадськістю.
Здійснення процедури імпічменту необхідно
також з метою забезпечення конституційного
принципу рівності всіх громадян перед
законом (ст.24 Конституції) - якщо в
зазначених діях Президента України Л.Кучми
Верховним Судом України будуть встановлені
ознаки злочину, то Л.Кучма повинен бути
негайно усунутий Верховною Радою України з
поста Президента України.
Тому, на нашу думку, Президент України Л.Кучма
має бути сам зацікавлений в проведенні
процедури імпічменту та встановленні об'єктивної
істини у його справі. Президенту (як і
народному депутату) нічого і нікого боятися,
якщо він чесний і не скоював злочину.